Програми і додатки для сортування та обробки фотографій на смартфоні

Фотоакадемія – це квиток у велике мистецтво фотографії. Це школа для тих, хто хоче стати не одним з багатьох, а одним з найкращих. Я мала досвід навчання в інших школах з цієї професії раніше, але тільки тут мене навчили розуміти і вміти застосовувати правильно свої знання (як старі, яких виявляється майже не було, так і нові).

У Фотоакадемії завжди допомагають у різних труднощах, завжди пояснюють якщо щось незрозуміло, з терпінням відносяться до твоїх помилок (навіть якщо вони повторюються з разу в раз). Тут завжди відчуваєш підтримку. Всі дуже дружні і я щаслива, що навчаюся саме в Фотоакадемії з такими крутими наставниками і неймовірними студентами! А найголовніше те, що я бачу свій незрівняний розвиток “до” та “після” (хоча ще навчаюся і закінчую лише 3й місяць). Я не помилилася!!! Дякую Саші і усім, хто створив цю академію!

Направду, пишаюся, що вчусь саме у цій школі. Я дуже рада, що колись послухала свою американську подругу, яка радила іти до Фотоакадемії Сляднєва, бо тут «запалять у мені вогонь». Так і сталось. Це більше ніж навчання. Воно розширює горизонти мислення, допомагає знайти нестандартні рішення. Рада, що вчусь за методикою та матеріалами такого успішного досвідченого фотографа, де інформація  взята не з теорії, а добута й перевірена довгою практикою. На мою думку, це безцінно.

На цьому етапі навчання ми вже вміємо чудово знімати, а тепер слід навчитися себе продавати, як професіонала. Саме для цього професійний курс мені потрібен. Я маю свій вектор руху і впевнено їду ним.

В перші дні почувалась справжньою першокласницею – половини слів не розуміла і як камеру тримати, теж. Знімала на телефон. Щоразу відкривала для себе щось нове. Але, найбільше мій мозок підірвала інформація про числа Фібоначчі і роль цього принципу в композиції. Я почала сприймати фотографію не тільки з візуальної точки зору, але і розглядати психологічну складову. Багато дізналась про світло і потрібні налаштування.

Я прийшла у Фотоакадемію, не маючи нічого: ні камери, ні досвіду, ні впевненості, живучи з дитиною на кухні в чужій країні. Але вже на третьому тижні навчання провела свою першу платну зйомку. Навчання дало мені не просто знання, а відчуття, що я можу.

Сьогодні я живу у Валенсії, знімаю для ресторанів і локальних брендів, веду Instagram, маю портфоліо і впевнено будую свою кар’єру фуд-фотографки. Планую виходити на Мішлен. Фотоакадемія стала для мене містком від страху – до дії.