Як додавати пресети в Lightroom на комп’ютер та телефон

Коли обирала для себе де навчатися, натрапила на Фотошколу Сляднєва, та ні разу не пошкодувала. Зручний та дуже дієвий формат навчання. Перевірка домашніх завдань в зумі кожен тиждень: не просто подивитися на ваші роботи та поставити галочку “Виконано”, а націлена на те, щоб навчити на своїх помилках, конструктивна критика.

На всі питання які у вас виникають протягом навчання, отримаєте відповідь – якісний зворотній зв’язок.Під час курсу я отримала чітке розуміння композиції, роботи зі світлом, навчилась бачити й аналізувати свої зйомки. Але найважливіше – я почала вірити в себе. Мій справжній прогрес почався вже після навчання і триває досі. Зараз я веду 7 проєктів у компанії, мої фото майже не піддаються критиці, і найголовніше – вони подобаються мені самій. Я перестала здаватися, коли важко, і вперше в житті пишаюся собою.

Це мої другі курси з фотографії. Саме тому, що перші мої курси у іншого фотографа були не дуже вдалими. Мене навчили тільки користуватися фотоапаратом і то, проходячи уроки Олександра Сляднєва зараз, я розумію, що перший фотограф взагалі мене не навчив нічому.

Я не розуміла, як можна навчити онлайн. Але, кожного тижня, я з нетерпінням чекаю наші зустрічі в зумі, щоб навіть на безглузді запитання отримати відповіді, щоб надихнутися розповідями студентів, щоб поспілкуватися з твоїми однодумцями. Уроки в записі не дуже довгі, 10-15 максимум і сприймаються легко, що дуже круто, бо зазвичай такі уроки дуже нудно дивитися.

Взагалі, я в захваті, що стільки наших людей, які наразі живуть по всьому світу, наставник обʼєднує; допомогає визначитись зі спеціалізацією і напрямком; яку техніку обрати (бюджетну чи ні, це не менш важливо!), а в подальшому направляє тебе на потрібні стежки. Я дуже рада, що є студентом академії, яка надихає та змушує тільки рости й не опускати руки.

В перші дні почувалась справжньою першокласницею – половини слів не розуміла і як камеру тримати, теж. Знімала на телефон. Щоразу відкривала для себе щось нове. Але, найбільше мій мозок підірвала інформація про числа Фібоначчі і роль цього принципу в композиції. Я почала сприймати фотографію не тільки з візуальної точки зору, але і розглядати психологічну складову. Багато дізналась про світло і потрібні налаштування.

Я прийшла у Фотоакадемію, не маючи нічого: ні камери, ні досвіду, ні впевненості, живучи з дитиною на кухні в чужій країні. Але вже на третьому тижні навчання провела свою першу платну зйомку. Навчання дало мені не просто знання, а відчуття, що я можу.

Сьогодні я живу у Валенсії, знімаю для ресторанів і локальних брендів, веду Instagram, маю портфоліо і впевнено будую свою кар’єру фуд-фотографки. Планую виходити на Мішлен. Фотоакадемія стала для мене містком від страху – до дії.