Як монохром допомагає передати атмосферу спокою

Я прийшла повним нулем у фотографії. Сприймала спочатку це заняття, як хобі, яке буде корисним у професійній реалізації у сфері краси. Мені було страшно взаємодіяти з клієнтами, але від результату зйомок та фідбеку моделей в мене була, просто, ейфорія. Тоді зрозуміла, що це дуже цікава мені і непогано оплачувана професія. На початковому рівні розібралась, як будувати сюжет в кадрі. Розібралась з композицією та світлом. Я втягувала всю інформацію, що отримувала і  все пробувала на практиці, як вчив наставник. Потім пішла і на просунутий рівень.

Довго не могла визначитись, в яку спеціальність йти.  І хоч обрала портретне фото, але планую ще повернутися у Фотоакадемію, щоб пройти також курс з фуд-фотографії. Я бачу, як це зараз актуально і наскільки гарно оплачується. І, звісно рівень Профі в моїх планах, бо вести бізнес у сфері фотографії треба вміти. А я поки не зустрічала шкіл, які навчають не тільки знімати, але й дають бізнес- навички для цієї професії.

Мені дуже подобається, як організоване навчання. Імпонує структурованість подачі інформації. Так само структуровано і по поличках потім вся інформація знайшла місце в моїй голові. Інформації дуже багато і вона актуальна, корисна і прикладна у реальних завданнях. Раніше мені йшло від кількох годин і до всього світлового дня, щоб зробити хороший кадр. Коли достатньо отримала практики у побудові світла, у баченні композиції, мені вистачає 15 хвилин.

Я, як більшість початківців найбільше боялась моменту, коли треба пропонувати свої послуги за гроші. Для себе зрозуміла, що визначальний тут не досвід, не портфоліо, а лише впевненість в собі, навички правильної комунікації і ведення бізнесу з різними клієнтами. Саме цього я навчилась у Фотоакадемії. Тепер я сміливо заявляю про себе, як фуд-фотографа. Я знаю, кому і як себе презентувати, які роботи надсилати, щоб отримати проект. Простіше відношусь до факапів та відмов, при цьому знаю, як далі діяти і вирішити будь-яку проблему.

На початку навчання я була трохи шокована і думала, що точно так ніколи не зможу. А далі намагалася якось відтворити те, що побачила – кілька разів пробую і таки виходить. Це такий кайф — коли виходить.  Кажуть, дофамін вивільняється через таке, тому відчуття просто неймовірні. Приходить усвідомлення, що насправді все можливо. Варто просто вчитися у тих, хто вміє більше ніж ви і може вам зрозуміло пояснити.

Був період у навчанні, коли я не знаючи, знімала на зламану камеру. Але фотографії всеодно виходили дуже непогані. Це мені дало переконання, що знімає не апарат, а людина яка має потрібні навички.