Витримка у фотографії і як з нею працювати

Мені дуже подобається, як організоване навчання. Імпонує структурованість подачі інформації. Так само структуровано і по поличках потім вся інформація знайшла місце в моїй голові. Інформації дуже багато і вона актуальна, корисна і прикладна у реальних завданнях. Раніше мені йшло від кількох годин і до всього світлового дня, щоб зробити хороший кадр. Коли достатньо отримала практики у побудові світла, у баченні композиції, мені вистачає 15 хвилин.

Я, як більшість початківців найбільше боялась моменту, коли треба пропонувати свої послуги за гроші. Для себе зрозуміла, що визначальний тут не досвід, не портфоліо, а лише впевненість в собі, навички правильної комунікації і ведення бізнесу з різними клієнтами. Саме цього я навчилась у Фотоакадемії. Тепер я сміливо заявляю про себе, як фуд-фотографа. Я знаю, кому і як себе презентувати, які роботи надсилати, щоб отримати проект. Простіше відношусь до факапів та відмов, при цьому знаю, як далі діяти і вирішити будь-яку проблему.

Я прийшла повним нулем у фотографії. Сприймала спочатку це заняття, як хобі, яке буде корисним у професійній реалізації у сфері краси. Мені було страшно взаємодіяти з клієнтами, але від результату зйомок та фідбеку моделей в мене була, просто, ейфорія. Тоді зрозуміла, що це дуже цікава мені і непогано оплачувана професія. На початковому рівні розібралась, як будувати сюжет в кадрі. Розібралась з композицією та світлом. Я втягувала всю інформацію, що отримувала і  все пробувала на практиці, як вчив наставник. Потім пішла і на просунутий рівень.

Довго не могла визначитись, в яку спеціальність йти.  І хоч обрала портретне фото, але планую ще повернутися у Фотоакадемію, щоб пройти також курс з фуд-фотографії. Я бачу, як це зараз актуально і наскільки гарно оплачується. І, звісно рівень Профі в моїх планах, бо вести бізнес у сфері фотографії треба вміти. А я поки не зустрічала шкіл, які навчають не тільки знімати, але й дають бізнес- навички для цієї професії.

  Це навчання перевернуло моє життя, додало в нього смаку, запалу, креативу та ідей (яких я гадала у мене немає). Кожне домашнє завдання, як новий виклик. До речі ніколи не любила вчитися, але академія відкрила в мені синдром відмінниці. Я роблю кадр, потім ну дуже прискіпливо його розбираю,  і йду переробляти. 

Для мене це навчання стало, як залежність. Обов’язково піду далі на просунутий курс, ну і звичайно – на профі. Бо вже ну дуже багато ідей і планів. Дякую академії за нові знання, за змогу відчути себе фотографом, за те що нарешті я вірю в себе, і в мене обов’язково все вийде.