Оцінка витрат та бюджетування

Я прийшла повним нулем у фотографії. Сприймала спочатку це заняття, як хобі, яке буде корисним у професійній реалізації у сфері краси. Мені було страшно взаємодіяти з клієнтами, але від результату зйомок та фідбеку моделей в мене була, просто, ейфорія. Тоді зрозуміла, що це дуже цікава мені і непогано оплачувана професія. На початковому рівні розібралась, як будувати сюжет в кадрі. Розібралась з композицією та світлом. Я втягувала всю інформацію, що отримувала і  все пробувала на практиці, як вчив наставник. Потім пішла і на просунутий рівень.

Довго не могла визначитись, в яку спеціальність йти.  І хоч обрала портретне фото, але планую ще повернутися у Фотоакадемію, щоб пройти також курс з фуд-фотографії. Я бачу, як це зараз актуально і наскільки гарно оплачується. І, звісно рівень Профі в моїх планах, бо вести бізнес у сфері фотографії треба вміти. А я поки не зустрічала шкіл, які навчають не тільки знімати, але й дають бізнес- навички для цієї професії.

В перші дні почувалась справжньою першокласницею – половини слів не розуміла і як камеру тримати, теж. Знімала на телефон. Щоразу відкривала для себе щось нове. Але, найбільше мій мозок підірвала інформація про числа Фібоначчі і роль цього принципу в композиції. Я почала сприймати фотографію не тільки з візуальної точки зору, але і розглядати психологічну складову. Багато дізналась про світло і потрібні налаштування.

Я прийшла у Фотоакадемію, не маючи нічого: ні камери, ні досвіду, ні впевненості, живучи з дитиною на кухні в чужій країні. Але вже на третьому тижні навчання провела свою першу платну зйомку. Навчання дало мені не просто знання, а відчуття, що я можу.

Сьогодні я живу у Валенсії, знімаю для ресторанів і локальних брендів, веду Instagram, маю портфоліо і впевнено будую свою кар’єру фуд-фотографки. Планую виходити на Мішлен. Фотоакадемія стала для мене містком від страху – до дії.

Це мої другі курси з фотографії. Саме тому, що перші мої курси у іншого фотографа були не дуже вдалими. Мене навчили тільки користуватися фотоапаратом і то, проходячи уроки Олександра Сляднєва зараз, я розумію, що перший фотограф взагалі мене не навчив нічому.

Я не розуміла, як можна навчити онлайн. Але, кожного тижня, я з нетерпінням чекаю наші зустрічі в зумі, щоб навіть на безглузді запитання отримати відповіді, щоб надихнутися розповідями студентів, щоб поспілкуватися з твоїми однодумцями. Уроки в записі не дуже довгі, 10-15 максимум і сприймаються легко, що дуже круто, бо зазвичай такі уроки дуже нудно дивитися.

Взагалі, я в захваті, що стільки наших людей, які наразі живуть по всьому світу, наставник обʼєднує; допомогає визначитись зі спеціалізацією і напрямком; яку техніку обрати (бюджетну чи ні, це не менш важливо!), а в подальшому направляє тебе на потрібні стежки. Я дуже рада, що є студентом академії, яка надихає та змушує тільки рости й не опускати руки.