Зйомка страв у високому і низькому ключі з одним джерелом світла

Мені дуже подобається, як організоване навчання. Імпонує структурованість подачі інформації. Так само структуровано і по поличках потім вся інформація знайшла місце в моїй голові. Інформації дуже багато і вона актуальна, корисна і прикладна у реальних завданнях. Раніше мені йшло від кількох годин і до всього світлового дня, щоб зробити хороший кадр. Коли достатньо отримала практики у побудові світла, у баченні композиції, мені вистачає 15 хвилин.

Я, як більшість початківців найбільше боялась моменту, коли треба пропонувати свої послуги за гроші. Для себе зрозуміла, що визначальний тут не досвід, не портфоліо, а лише впевненість в собі, навички правильної комунікації і ведення бізнесу з різними клієнтами. Саме цього я навчилась у Фотоакадемії. Тепер я сміливо заявляю про себе, як фуд-фотографа. Я знаю, кому і як себе презентувати, які роботи надсилати, щоб отримати проект. Простіше відношусь до факапів та відмов, при цьому знаю, як далі діяти і вирішити будь-яку проблему.

Це мої другі курси з фотографії. Саме тому, що перші мої курси у іншого фотографа були не дуже вдалими. Мене навчили тільки користуватися фотоапаратом і то, проходячи уроки Олександра Сляднєва зараз, я розумію, що перший фотограф взагалі мене не навчив нічому.

Я не розуміла, як можна навчити онлайн. Але, кожного тижня, я з нетерпінням чекаю наші зустрічі в зумі, щоб навіть на безглузді запитання отримати відповіді, щоб надихнутися розповідями студентів, щоб поспілкуватися з твоїми однодумцями. Уроки в записі не дуже довгі, 10-15 максимум і сприймаються легко, що дуже круто, бо зазвичай такі уроки дуже нудно дивитися.

Взагалі, я в захваті, що стільки наших людей, які наразі живуть по всьому світу, наставник обʼєднує; допомогає визначитись зі спеціалізацією і напрямком; яку техніку обрати (бюджетну чи ні, це не менш важливо!), а в подальшому направляє тебе на потрібні стежки. Я дуже рада, що є студентом академії, яка надихає та змушує тільки рости й не опускати руки.

В перші дні почувалась справжньою першокласницею – половини слів не розуміла і як камеру тримати, теж. Знімала на телефон. Щоразу відкривала для себе щось нове. Але, найбільше мій мозок підірвала інформація про числа Фібоначчі і роль цього принципу в композиції. Я почала сприймати фотографію не тільки з візуальної точки зору, але і розглядати психологічну складову. Багато дізналась про світло і потрібні налаштування.

Я прийшла у Фотоакадемію, не маючи нічого: ні камери, ні досвіду, ні впевненості, живучи з дитиною на кухні в чужій країні. Але вже на третьому тижні навчання провела свою першу платну зйомку. Навчання дало мені не просто знання, а відчуття, що я можу.

Сьогодні я живу у Валенсії, знімаю для ресторанів і локальних брендів, веду Instagram, маю портфоліо і впевнено будую свою кар’єру фуд-фотографки. Планую виходити на Мішлен. Фотоакадемія стала для мене містком від страху – до дії.