Навичка вчитися
Я акушер-гінеколог і завідуюча відділенням на пенсії. Медики – це люди, які вчаться все життя. Тому навичка глибоко і якісно вчитися у мене була завжди. Це мені стало в пригоді, коли я пішла вчитись абсолютно новій для себе професії.
Обрати професію фотографа мені допомогли діти. Коли, через трагічні події в Україні і моєму рідному Києві, мені довелось переїхати в Німеччину, я зрозуміла, що не можу просто нічого не робити. Потрібно було витягувати себе з пригніченого стану і шукати ремесло, яке б могло мене годувати. Мої близькі просто запитали мене, що я люблю робити. Тоді я згадала, що люблю фотографувати.
Робота Наталії Волкової до навчання:
Вибір нового заняття був зроблений. Так як німецьку мову я знала погано, то почала шукати онлайн-навчання, яке б проводили з України. У Facebook мені трапилась реклама фотошколи Олександра Сляднєва, яка мене зацікавила. Мене підкупила можливість мати постійного наставника в цій новій для мене справі. З висоти власного досвіду, я розуміла, що з наставником значно легше і швидше проходить засвоєння навичок і професійний ріст. Так почався мій шлях у Фотоакадемії.
О, Боже.. знову вчитися
Прийшла я в навчання, не знаючи, як правильно тримати камеру в руках. В основному знімала на телефон. Спершу трохи злякалась, побачивши, скільки абсолютно нової інформації потрібно буде опрацювати. Але, система побудована настільки грамотно, що ці знання якось легко засвоювались. Було одразу зрозуміло що, де і як застосовувати. Практичні заняття та майстер-класи остаточно закріплювали в моїй голові, і здавалось в руках, потрібну навичку.
Пам’ятаю мій перший особистий інсайт, як новачка, що навчитись можна всьому. Не важливо якого ти віку чи статусу, головне бажання і хороші вчителі.
Я і “голландський натюрморт”
Коли йшла вчитися фотографії, я бачила себе портретним фотографом. Але портретна фотографія мені не вдавалось так добре, як би мало бути. Ми разом з моїм наставником Олександром Сляднєвим багато обговорювали це. В той же час, мені класно вдавалось знімати фуд композиції. І Олександр підсвітив мені в потрібний момент, що не завжди складається так, як ти уявляєш. Доля може готувати для тебе дещо краще. Тому, я таки обрала для себе спеціалізацію фуд фотографа. Але це ще був не кінець.
Мої роботи виходили все кращими і кращими. Студенти в ком’юніті захоплювались і просили порад. Я продовжувала вчитися і ще більше спілкуватись з наставником. Саме Олександр підмітив, що мої роботи об’єднує певний стиль. Я не розбиралась, бо не мала стільки досвіду, а наставник мені показав, що цей стиль називається “голландський натюрморт”.
Скажу чесно, спершу я думала, що така вузька ніша не може бути популярною, а відповідно і прибутковою. Та я помилялась. В українців є така народна приказка: “ На кожен товар є свій купець”. І це правда. Коли я прийняла це і поставила собі цілі на мою спеціалізацію, прийшло багато визнання.
Відчути успіх
Мої роботи обирали в європейські видання, у мене брали інтерв’ю саме по напрямку голландського натюрморта. З 13 листів, які я надіслала в процесі навчання потенційним замовникам, 10 отримали позитивну відповідь. При цьому решта писали, що фотографії гарні, але не підходять під тип журналу. Був навіть кумедний випадок, коли мою роботу надрукували в еротичному журналі, там була рубрика про сучасне мистецтво. І таке буває. Особливо мене тішило, коли в мене попросили дозволу опублікувати мою роботу на обкладинці дуже популярного кулінарного видання. І це все на 5 місяці навчання.
Повертаючись до теми цілей у професії фотографа, я їх трохи змінила. Якщо спочатку я шукала додаткове джерело заробітку, то тепер моя мета – визнання. Я зрозуміла, що для мене є дещо важливіше за гонорари. Це мистецтво, це культура красивої фотографії. Надихати когось на звершення, давати поживу для роздумів. А монетизація вже стане приємним послідовним бонусом цього визнання.
Найбільшим своїм надбанням на даний період часу я вважаю запрошення в якості художника-декоратора на Milan Fashion Week. Через соцмережі зі мною зв’язалися організатори простору від українських дизайнерів на Модному тижні і попросили поїхати разом з моїми трьома роботами в якості українського фотохудожника. Мої роботи прикрашатимуть простір українських дизайнерів на Fashion Week. А я почесний гість. Ну хіба це не здійснення мрій?!
Мої головні секрети і висновки
Якщо говорити про найкорисніші для мене навички, то я б назвала з фотографічних навичок: розуміння кольорової палітри і вдалого поєднання кольорів та розуміння композиції. А з навичок, соціального спрямування обираю самопрезентацію та грамотну комунікацію з клієнтами.
Секретом свого успіху я вважаю моє вміння та бажання вчитися і наставництво Олександра Сляднєва. Саме його індивідуальний підхід відкрив мій унікальний стиль. Рік тому я не могла подумати, що зі мною таке може трапитись. Тому, кінцевий інсайт, який беру собі в подальше життя, що в світі дуже багато дверей. Якісь двері відкриті, якісь закриті, а якісь – відкриваються в певний момент. Потрібно користуватись моментом і заходити в ці двері. Я так-от неочікувано знайшла потрібні двері. Шукайте свої і ніколи не зупиняйтесь.
