Як фотографувати їжу з природним освітленням. Секрети фуд-фотографії

Фотоакадемія – це квиток у велике мистецтво фотографії. Це школа для тих, хто хоче стати не одним з багатьох, а одним з найкращих. Я мала досвід навчання в інших школах з цієї професії раніше, але тільки тут мене навчили розуміти і вміти застосовувати правильно свої знання (як старі, яких виявляється майже не було, так і нові).

У Фотоакадемії завжди допомагають у різних труднощах, завжди пояснюють якщо щось незрозуміло, з терпінням відносяться до твоїх помилок (навіть якщо вони повторюються з разу в раз). Тут завжди відчуваєш підтримку. Всі дуже дружні і я щаслива, що навчаюся саме в Фотоакадемії з такими крутими наставниками і неймовірними студентами! А найголовніше те, що я бачу свій незрівняний розвиток “до” та “після” (хоча ще навчаюся і закінчую лише 3й місяць). Я не помилилася!!! Дякую Саші і усім, хто створив цю академію!

Це мої другі курси з фотографії. Саме тому, що перші мої курси у іншого фотографа були не дуже вдалими. Мене навчили тільки користуватися фотоапаратом і то, проходячи уроки Олександра Сляднєва зараз, я розумію, що перший фотограф взагалі мене не навчив нічому.

Я не розуміла, як можна навчити онлайн. Але, кожного тижня, я з нетерпінням чекаю наші зустрічі в зумі, щоб навіть на безглузді запитання отримати відповіді, щоб надихнутися розповідями студентів, щоб поспілкуватися з твоїми однодумцями. Уроки в записі не дуже довгі, 10-15 максимум і сприймаються легко, що дуже круто, бо зазвичай такі уроки дуже нудно дивитися.

Взагалі, я в захваті, що стільки наших людей, які наразі живуть по всьому світу, наставник обʼєднує; допомогає визначитись зі спеціалізацією і напрямком; яку техніку обрати (бюджетну чи ні, це не менш важливо!), а в подальшому направляє тебе на потрібні стежки. Я дуже рада, що є студентом академії, яка надихає та змушує тільки рости й не опускати руки.

 Це навчання перевернуло моє життя, додало в нього смаку, запалу, креативу та ідей (яких я гадала у мене немає). Кожне домашнє завдання, як новий виклик. До речі ніколи не любила вчитися, але академія відкрила в мені синдром відмінниці. Я роблю кадр, потім ну дуже прискіпливо його розбираю,  і йду переробляти. 

Для мене це навчання стало, як залежність. Обов’язково піду на профі. Бо вже ну дуже багато ідей і планів. Дякую академії за нові знання, за змогу відчути себе фотографом, за те що нарешті я вірю в себе, і в мене обов’язково все вийде. Працюю в одному з найкращих ресторанів Аліканте і заробляю за два дні так, як в попередній професії за місяць. І при цьому я досі мама в декреті.